Похмурий день, туман усе укрив...

І сльози котяться щоками.

Мій син Вкраїну боронив,

Тепер він спатиме роками.

Знову страшна трагічна звістка увірвалася в нашу шкільну родину.

На сході країни, під Лиманом, загинув випускник нашої школи Віктор Піюк.

Біль і розпач розриває душу...

Сім'я втратила сина, чоловіка, батька, внука.

Ми пам'ятаємо Вітю тільки усміхненого, доброго, щирого, безвідмовного у допомозі. Він був гарним другом для всіх.

Щирі співчуття родині.

Пам'ять про Героя Віктора Піюка назавжди залишиться в наших серцях...

Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь твою.

Прийду на світанні в садок із росою,

А, може, дощем на поріг упаду.

(О. Максимишин-Корабель)